Аргуме́нт кита́йської кімна́ти стверджує, що виконання програми не може бути «розумом», «розумінням» або «свідомістю» незалежно від того, наскільки програма забезпечує комп’ютеру поведінку розумної людини. Цей аргумент був вперше представлений філософом Джоном Серлем у своїй роботі «Minds, Brains, and Programs» («Розум, мізки і програми»), опублікованій в 1980 році в журналі Behavioral and Brain Sciences. З тих пір він широко обговорювався. Центральним елементом аргументу є уявний експеримент, відомий як китайська кімната.

У популярній статті «Is the Brain’s Mind a Computer Program?» («Чи є мислення комп’ютерною програмою?»), опублікованій у 1990 році, Серль описує експеримент таким чином:

«Візьмемо, наприклад, яку-небудь мову, якої ви не розумієте. Для мене такою мовою є китайська. Текст, написаний китайською, я сприймаю як набір безглуздих каракулів. Тепер припустимо, що мене помістили в кімнату, в якій розставлені кошики, повні китайських ієрогліфів. Припустимо також, що мені дали підручник англійською мовою, в якому наводяться правила поєднання символів китайської мови, причому правила ці можна застосовувати, знаючи лише форму символів, розуміти значення символів зовсім необов’язково. Наприклад, правила можуть твердити: «Візьміть такий-то ієрогліф з кошика номер один і помістіть його поряд з таким-то ієрогліфом з кошика номер два».

Уявімо собі, що люди, які перебувають за дверима кімнати і розуміють китайську мову, передають у кімнату набори символів, і що у відповідь я маніпулюю символами відповідно до правил і передаю назад інші набори символів. У цьому випадку книга правил є не що інше, як «комп’ютерна програма». Люди, які написали її, — «програмісти», а я граю роль «комп’ютера». Кошики, наповнені символами, — це «база даних»; набори символів, що передаються до кімнати, це «питання», а набори, що виходять з кімнати, це «відповіді».

Припустимо далі, що книга правил написана так, що мої «відповіді» на «питання» не відрізняються від відповідей людини, яка вільно розмовляє китайською мовою. Наприклад, люди, що знаходяться зовні, можуть передати незрозумілі мені символи, що означають: «Який колір вам більше всього подобається?» У відповідь, виконавши запропоновані правилами маніпуляції, я видам символи, на жаль, мені також незрозумілі, що означають, що мій улюблений колір синій, але мені насправді подобається зелений. Таким чином, я витримаю тест Тюрінга на розуміння китайської мови. Але все ж насправді я не розумію ані слова китайською. До того ж, я ніяк не можу навчитися цій мові у розглянутій системі, оскільки не існує жодного способу, за допомогою якого я міг би довідатися сенс хоча б одного символу. Подібно до комп’ютера, що маніпулює символами, але не може вкласти в них жодного змісту.»